ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ

Ішемічна хвороба серця (ІХС) – патологічний стан, що характеризується абсолютним або відносним порушенням кровопостачання міокарда внаслідок уражения коронарних артерій серця (згідно визначенню Всесвітньої організації охорони здоров''я, 1965 р.)¹. Основними етіологічними факторами ІХС є: атеросклероз коронарних артерій, спазм коронарних артерій. На розвиток атеросклерозу, в тому числі коронарних артерій, впливає спосіб життя, наявність деяких особливостей обміну речовин і захворювань або патологічних станів, які в сукупності визначають як фактори ризику ІХС. Найбільш значними з них є: паління, цукровий діабет, ожиріння, наявність ІХС у близьких родичів, низька физична активність. Вірогідність розвитку ІХС підвищується при комбінації двох, трьох та більше з перелічених факторів ризику, особливо при малорухомому способі життя. Основою нападу стенокардії є минуща ішемія міокарду – стан, що виникає при збільшенні роботи серця. Він проявляється невідповідністю між потребою міокарда у кислороді і його доставкою по звуженим коронарним артеріям. Методи діагностики хронічної ІХС: проби з навантаженням, Холтерівське моніторування, ЕКГ, стрес - ЕхоКГ, коронароангіографія. В терапії хронічної ІХС застосовуються 3 основні групи препаратів: β-адреноблокатори, антагоністи кальцію, органичні нітрати, які суттєво зменьшають кількість нападів стенокардії та поліпшують якість життя хворих².

1. Reeves T.J., Oberman A., Jones W.B., et al. Natural history of angina pectoris. - 1974. - V. 33. P. 423–430.

2. Дидигова Р. Т., Инарокова А. М., Имагожева М. Я. и др. Современные взгляды на этиологию и диагностику ишемической болезни сердца. Лечебное дело. 2011, №4., с. 11-17.